Автор: Arthur Lee
ПЛАТИТИ ЗА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ТА ПОБУТОВІ ПОСЛУГИ ЯКІ Є СКЛАДОВОЮ ВАРТІСНОЇ ВЕЛИЧИНИ ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ ЗОБОВ’ЯЗАНІ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРИ УКРАЇНИ?
Стаття 46 Конституції України встановила:
«Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом».
Законом України «Про прожитковий мінімум», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено:
«Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості».
03.07.1991 року було прийнято Закон України «Про мінімальний споживчий бюджет» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1284-12/ed19941028#Text (скопіювати і перейти в браузері)
Стаття 1 цього закону встановила:
«Мінімальний споживчий бюджет - це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини».
Стаття 3 цього закону встановила, що мінімальний споживчий бюджет формується з:
- Набору продуктів харчування;
- Набору непродовольчих товарів;
- Витрат на житло та комунальні послуги;
- Витрат населення на ведення особистого підсобного господарства в межах, що забезпечують задоволення особистих потреб (Увага для жителів сільської місцевості!!!);
- Інших обов'язкових платежів.
Склад споживчих кошиків затверджується Кабінетом Міністрів України і періодично, але не рідше одного разу на п'ять років.
Величина вартості мінімального споживчого бюджету визначається виходячи із середніх цін купівлі відповідних товарів і послуг з урахуванням усіх видів торгівлі
Відомості про структуру та величину вартості мінімального споживчого бюджету регулярно публікуються в офіційних виданнях і доводяться до відома населення іншими засобами масової інформації!!!
Де ви бачили, щоб величину вартості мінімального споживчого бюджету регулярно публікували в офіційних виданнях та доводили до відома населення іншими засобами масової інформації?!!!
Стаття 4 цього закону встановила, що Кабінет Міністрів України затверджує мінімальний споживчий бюджет і переглядає величину його вартості з урахуванням індексу цін на споживчі товари й послуги:
«Республіканський мінімальний споживчий бюджет розробляється центральними економічними органами України. При розробці мінімального споживчого бюджету розглядаються альтернативні варіанти розрахунків складу споживчих кошиків, що вносяться профспілками та Товариством захисту прав споживачів.
Обчислений мінімальний споживчий бюджет підлягає науково-громадській експертизі, результати якої розглядаються при формуванні та затвердженні цього бюджету. Склад експертів для розгляду мінімального споживчого бюджету затверджується Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України затверджує мінімальний споживчий бюджет і переглядає величину його вартості з урахуванням індексу цін на споживчі товари й послуги.
В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва розробляється соціальний норматив - межа малозабезпеченості, структура і розмір якої визначаються законодавством. ( Статтю 4 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 191/94-ВР від 04.10.94 ).»
ВІДПОВІДНО ДО ЗГАДАНИХ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА:
Згідно ЗУ «Про мінімальний споживчий бюджет» склад споживчих кошиків затверджується Кабінетом Міністрів України не рідше одного разу на п'ять років. Вартісна оцінка мінімального споживчого бюджету переглядається Кабінетом Міністрів України з урахуванням індексу цін на споживчі товари та послуги, але не рідше одного разу на рік.
Склад споживчих кошиків, який затверджується Кабінетом Міністрів України складається з:
- Набору продуктів харчування;
- Набору непродовольчих товарів;
- Витрат на житло та комунальні послуги;
- Витрат населення на ведення особистого підсобного господарства в межах, що забезпечують задоволення особистих потреб;
- Розмір інших обов'язкових платежів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1991 р. N 244 «Про мінімальний споживчий бюджет» ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 664 ( 664-92-п ) від 25.11.92 ) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-91-%D0%BF#Text (скопіювати і перейти в браузері) було затверджено розроблений Міністерством праці, Міністерством статистики, Міністерством економіки і Міністерством фінансів України з участю Ради Федерації незалежних профспілок України мінімальний споживчий бюджет на 1991 рік у розмірі 256 крб. на душу населення та склад споживчих товарів і послуг, що входять до нього, згідно з додатком в якому були враховані Витрати населення на ведення особистого підсобного господарства та Витрати на житло і комунальні послуги.
Відомості про структуру та величину вартості мінімального споживчого бюджету ніколи не публікувалися в офіційних виданнях і не доводилися до відома населення іншими засобами масової інформації.
В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва сьогодні НЕ розроблено соціального нормативу - межі малозабезпеченості, структура і розмір якої визначаються законодавством. (Документ 1284-XII, чинний, поточна редакція — Редакція від 28.10.1994, підстава - 191/94-ВР).
У відповідності до ст.114-5 Конституції Української РСР від 20 квітня 1978 року Президент України: через систему органів державної виконавчої влади не провадив у життя Конституцію і Закон України «Про мінімальний споживчий бюджет» від 03.07.1991 року, не здійснив керівництво і не спрямовував виконавчу діяльність Кабінету Міністрів України на виконання цього закону.
Після прийняття Конституції України 1996 року до 2024 року Кабінет Міністрів України не виконав ст.116 цієї Конституції — не забезпечив виконання Конституції і вимог Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет».
В умовах кризового стану економіки з 24 лютого 2022 року та спаду виробництва не було розроблено соціального нормативу — межі малозабезпеченості, структура і розмір якої сьогодні НЕ визначено законодавством.
Жодних відомостей про структуру та величину вартості мінімального споживчого бюджету не публікувалося в офіційних виданнях і доводилося до відома населення іншими засобами масової інформації до сьогодні.
З 25.11.1992 жодна вимога ЗУ «Про мінімальний споживчий бюджет» Кабінетом Міністрів України до сьогодні не виконана.
Жоден Президент України не виконав свого обов’язку встановленого ст.102 Конституції України не став є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина не забезпечив виконання ст.1, ст.3, ст.19, ст.46, ст.48 Конституції України та Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет».
15.07.1999 р. було прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text (скопіювати і перейти в браузері)
Цей Закон відповідно до статті 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Стаття 3 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановила принципи формування наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг. Частина 4 цієї статті встановила: «4. До набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охорони здоров'я та інші.
Набір послуг формується уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг».
Згідно ЗУ «Про прожитковий мінімум» список наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг прожиткового мінімуму встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи.
Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється та затверджується Кабінетом Міністрів України. Ініціатором проведення науково-громадської експертизи є Кабінет Міністрів України. Згідно п.3 Постанови Кабінет Міністрів України від 24 вересня 1999 р. N 1767 «Про науково-громадську експертизу набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1767-99-%D0%BF#Text (скопіювати і перейти в браузері): «Центральні органи виконавчої влади, які визначені у частинах 2-4 статті 3 Закону України "Про прожитковий мінімум" ( 966-14 ) відповідальними за формування набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, у встановлений Кабінетом Міністрів України термін подають Мінекономіки пропозиції щодо сформованих наборів у натуральних показниках або у нормативах споживання з необхідними розрахунками і науковими обґрунтуваннями».
Кабінетом Міністрів України не було встановлено термін подання ЦОВВ до Мінекономіки пропозицій щодо сформованих наборів у натуральних показниках або у нормативах споживання з необхідними розрахунками і науковими обґрунтуваннями, не було скликано експертної комісії у складі 16 осіб, яка складається з чотирьох представників центральних органів виконавчої влади, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців і всеукраїнських профспілок та їх об’єднань і по два представники громадськості та наукових установ.
Згідно ч.4 ст.3 ЗУ «Про прожитковий мінімум»: «Основними принципами формування набору послуг є:
задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтриманні зв'язку з навколишнім середовищем;
задоволення потреби громадян у користуванні закладами освіти, охорони здоров'я;
визначення житлово-комунальних послуг (по водопостачанню, теплопостачанню, газопостачанню, електропостачанню, водовідведенню, утриманню та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбиранню, утриманню ліфтів) виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг».
Статтею 191 Господарського кодексу України встановлено: «1. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку».
Згідно ст.12 ЗУ «Про ціни і ціноутворення» «1. Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, МАЮТЬ ІСТОТНУ СОЦІАЛЬНУ ЗНАЧУЩІСТЬ, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку».
ІСТОТНУ СОЦІАЛЬНУ ЗНАЧУЩІСТЬ мають ціни на житлово-комунальні послуги, оскільки вони є СКЛАДОВОЮ ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ.
Частина 1 ст.3 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановила: «1. Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на таких принципах:
4) регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей;
6) дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг».
Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено:
«Стаття 5. Порядок формування, встановлення та затвердження державних соціальних стандартів і нормативів
Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.
Стаття 6. Базовий державний соціальний стандарт
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров’я та освіти.
Стаття 9. Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування
Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.
До державних соціальних нормативів належать:
гранична норма витрат на управління житлом, оплату комунальних послуг, передбачених Законом України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від отримуваного доходу;…»
Гранична норма витрат на управління житлом та на оплату комунальних послуг встановлена пунктом 1 Постанови Верховної Ради України № 512-XIV від 18 березня 1999 року «Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-14#Text (скопіювати і перейти в браузері) вказано: «Встановити плату за житло і комунальні послуги не більше 15 відсотків фактично отриманого сукупного доходу сім'ї. Рівень сукупного доходу сім'ї і частка плати за житлово-комунальні послуги у цьому доході встановлюються на підставі декларування доходів усіх членів сім'ї». «Виконання Постанови Верховної Ради України «Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України" покладається на Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування», встановлено п.3 цієї Постанови.
ЗГІДНО ЗАЗНАЧЕНИХ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА НОРМАТИВИ, ТАРИФИ І ЦІНИ НА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ МАЮТЬ ВСТАНОВЛЮВАТИСЯ ТА ЗАТВЕРДЖУВАТИСЯ КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ, оскільки ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ.
Це прямо встановлено ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.3 Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет» та вимогою Постанови Верховної Ради України № 512-XIV від 18 березня 1999 року «Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України».
ФІКСОВАНІ ЦІНИ на електричну енергію для побутових споживачів Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 р. № 859).
«Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, ЩОРОКУ ЗАТВЕРДЖУЄТЬСЯ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження» встановила ч.2 ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум».
БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ встановив, що згідно ст.33. Складання та схвалення Бюджетної декларації: «7. Кабінет Міністрів України щороку, не пізніше 1 червня року, що передує плановому, схвалює Бюджетну декларацію, яка набуває статусу офіційного документа та оформлюється постановою Кабінету Міністрів України. З дня схвалення Бюджетної декларації втрачає чинність Бюджетна декларація, схвалена у попередньому бюджетному періоді».
Для затвердження прожиткового мінімуму Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України Бюджетну декларацію разом із фінансово-економічним обґрунтуванням у триденний строк з 1 червня року. Фінансово-економічне обґрунтування має містити розрахунки і пояснення до положень і показників, визначених Бюджетною декларацією. «Бюджетна декларація містить положення щодо: … розміру мінімальної заробітної плати, ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ ТА РІВНЯ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ».
Верховна Рада України розглядає Бюджетну декларацію за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України».
Стаття 38 Бюджетного Кодексу України встановила, що до проекту закону про Державний бюджет України, який схвалений Кабінетом Міністрів України додається пояснювальна записка яка має містити:
«ж) розрахунки обсягу компенсації за рахунок коштів державного бюджету втрат суб'єктів господарювання внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України, іншими центральними органами виконавчої влади рішень щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг;
2-1) ОБҐРУНТУВАННЯ РОЗРАХУНКУ ВАРТІСНОЇ ВЕЛИЧИНИ ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення»;
Стаття 6. ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2017-14#Text встановила Базовий державний соціальний стандарт: «Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров’я та освіти».
Стаття 9. Цього ж закону встановила Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування: «Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.
До державних соціальних нормативів належать:
гранична норма витрат на управління житлом, оплату комунальних послуг, передбачених Законом України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від отримуваного доходу;
соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії громадянам;
показники якості управління багатоквартирним будинком і надання комунальних послуг.
{Стаття 9 в редакції Закону № 2189-VIII від 09.11.2017}».
Стаття 46 Конституції України встановила: «Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом».
Законом встановлено, що: «Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості» (ст.1 ЗУ «Про прожитковий мінімум», ст.1 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»)
Стаття 48 Конституції України встановила: «Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло».
Кабінет Міністрів України зобов’язаний забезпечити виконання Конституції і законів України встановлено ст.116 Конституції України.
Статтею 64 Конституції України передбачено: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Враховуючі зазначені вимоги Конституції і законодавства України Кабінет Міністрів України зобов’язаний встановлювати розмір прожиткового мінімуму з врахуванням ціни, тарифів та норм водопостачання, теплопостачання, газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання та утримання ліфтів на підставі фактичних даних про рівень споживчих цін в Україні зібраних Міністерством соціальної політики у відповідності до ст.5 Закону України «Про прожитковий мінімум». Інформацію про Фактичний прожитковий мінімум за реальними цінами в Україні до 20 числа кожного місяця Міністерство соціальної політики публікує на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет https://www.msp.gov.ua/news/12286.html (скопіювати і перейти в браузері), а також має публікувати ці дані в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (жодної публікації в в офіційних виданнях ніколи не проводилося). Окрім цього: «Дані про фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, разом із відповідними розрахунками щомісяця надаються Президентові України, Верховній Раді України, сторонам соціального діалогу на національному рівні - всеукраїнським об'єднанням професійних спілок, всеукраїнським об'єднанням організацій роботодавців та Кабінету Міністрів України» вказано абзацом 3 ст.5 ЗУ «Про прожитковий мінімум».
Згідно вимог Бюджетного Кодексу України Кабінет Міністрів України був зобов’язаний скласти і схвалити Бюджетну декларацію з ОБҐРУНТУВАННЯМ РОЗРАХУНКУ ВАРТІСНОЇ ВЕЛИЧИНИ ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення.
РОЗРАХУНОК ВАРТІСНОЇ ВЕЛИЧИНИ ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ СКЛАДАТИ З ВРАХУВАННЯМ ВИМОГ:
- Статті 48 Конституції України: «Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло»;
- Статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»: «ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ - вартісна величина достатнього для ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НОРМАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ЙОГО ЗДОРОВ’Я НАБОРУ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ, а також МІНІМАЛЬНОГО НАБОРУ НЕПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ ТА МІНІМАЛЬНОГО НАБОРУ ПОСЛУГ, НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ОСНОВНИХ СОЦІАЛЬНИХ І КУЛЬТУРНИХ ПОТРЕБ ОСОБИСТОСТІ».
- Статті 49 Конституції України: «Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування», ст.6 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я»: «Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: а) ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ, ВКЛЮЧАЮЧИ ЇЖУ, ОДЯГ, ЖИТЛО, МЕДИЧНИЙ ДОГЛЯД ТА СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ЯКИЙ Є НЕОБХІДНИМ ДЛЯ ПІДТРИМАННЯ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ».
- Частини 4 ст.3 Закону України «Про прожитковий мінімум»: «4. До набору послуг включаються ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охорони здоров'я та інші. Набір послуг формується уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг».
- Фактичного розміру прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення який публікується Міністерством соціальної політики України на основі статистичних даних про рівень споживчих цін на офіційному сайті https://www.msp.gov.ua/news/12286.html (скопіювати і перейти в браузері) і разом із відповідними розрахунками щомісяця надаються Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України.
Жодного обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу за реальними цінами в Україні, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення Кабінет Міністрів України до проекту закону «Про Державний бюджет України» ніколи не надавав, принаймні з 2010 року. Жодних даних про фактичні ціни на продукти та послуги та обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму потреб людини Кабінетом Міністрів України разом з проектом Державного бюджету України до ВР України ніколи не надавалися.
Стаття 40 Бюджетного Кодексу України встановила, що Законом про Державний бюджет України визначаються:
«8) розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період;
9) розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період»;
Згідно ст.52 «Про Регламент Верховної Ради України». Розгляд Бюджетної декларації: «1. Бюджетна декларація схвалюється Кабінетом Міністрів України не пізніше 1 червня року, що передує плановому, та у триденний строк подається разом з фінансово-економічним обґрунтуванням до Верховної Ради.
- Народні депутати, комітети розробляють свої пропозиції щодо бюджетної політики з урахуванням Бюджетної декларації і подають їх до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, у десятиденний строк з дня надходження Бюджетної декларації до Верховної Ради.
- Комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, розглядає Бюджетну декларацію і пропозиції, що надійшли, готує та подає на розгляд Верховної Ради проект постанови Верховної Ради щодо Бюджетної декларації, що надається народним депутатам не пізніш як за два дні до розгляду зазначеного питання на пленарному засіданні Верховної Ради».
Згідно ст.5 Закону України «Про прожитковий мінімум» Міністерство соціальної політики дані про фактичний розмір прожиткового мінімуму щомісяця надає до Верховної Ради України.
Члени Комітету Верховної Ради України з питань бюджету були зобов’язані знати дані про фактичний розмір прожиткового мінімуму та керуватися вимогами ст.1, ст.3, ст.8, ст.19, ст.21, ст.28, ст.46, ст.48, ст.64 Конституції України, ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ «Про державні соціальні стандарти.
Ці факти означають одне — Кабінет Міністрів України разом з усіма міністрами, що складали і схвалювали Бюджетну декларацію, Верховна Рада України всіх скликань, що схвалювала ЗУ «Про Державний бюджет України», та Президенти України, що підписували ці закони брутально порушували ст.1, ст.3, ст.8, ст.19, ст.21, ст.28, ст.46, ст.48, ст.64 Конституції України, ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ «Про державні соціальні стандарти.
З НАВЕДЕНИХ ВИМОГ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ВИПЛИВАЄ, ЩО КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ:
- Не виконує Закон України «Про мінімальний споживчий бюджет» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1284-12/ed19941028#Text (скопіювати і перейти в браузері) не затверджує мінімальний споживчий бюджет і не переглядає величину його вартості з урахуванням індексу цін на споживчі товари й послуги один раз на рік.
- Не виконує Закон України «Про прожитковий мінімум» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text (скопіювати і перейти в браузері), не встановлює розмір прожиткового мінімуму з врахуванням ціни, тарифів та норм водопостачання, теплопостачання, газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання та утримання ліфтів. Не скликав і не провів науково-громадську експертизу у відповідності до законодавства та Порядку встановлення та затвердження прожиткового мінімуму.
- Не здійснює розрахунок вартісної величини прожиткового мінімуму з врахуванням вимог ст.46, ст.48 Конституції України, Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет»
- Кожного року подає до Верховної Ради України Бюджетну декларацію без відповідних фінансово-економічних розрахунків які щомісяця отримує від Міністерства соціальної політики України разом з моніторингом Фактичного розміру прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення;
- Прямо порушує ст.1 Конституції України якою встановлено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, СОЦІАЛЬНА, ПРАВОВА ДЕРЖАВА.
- Прямо порушує ст.3 Конституції України якою встановлено: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».
- Прямо порушує ст.19 Конституції України якою встановлено: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Розмір прожиткового мінімуму який найбільш відповідав Фактичному прожитковому мінімуму було затверджено в ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014 рік»: «Установити у 2014 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1176 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
• дітей віком до 6 років—1032 гривні;
• дітей віком від 6 до 18 років — 1286 гривень;
• працездатних осіб — 1218 гривень;
• осіб, які втратили працездатність, — 949 гривень.
Згідно моніторингу фактичного прожиткового мінімуму Міністерства соціальної політики України за 2015 рік:
• для дітей віком до 6 років — 1159 гривень;
• для дітей віком від 6 до 18 років — 1477 гривень;
• для працездатних осіб — 1281 гривень;
• для осіб, які втратили працездатність — 974 гривень.
Це єдиний рік в якому Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України та Президент України виконали вимоги ст.46, ст.48, ст.64 Конституції України та ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ «Про державні соціальні стандарти. Всі інші роки незалежності України — органами виконавчої, законодавчої та судової влади законодавчо встановлювалася соціальна несправедливість та економічні привілеї для державних службовців, суддів, прокурорів, народних депутатів фінансовий дохід яких зростав кожного року незалежно від зубожіння незахищених верств населення.
У червні 2023 року ФАКТИЧНИЙ РОЗМІР прожиткового мінімуму який забезпечує ПІДТРИМАННЯ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ для НЕ працездатних осіб складав 5501 грн. в якому розмір харчового кошику складав 2799 грн.. При цьому, станом на червень 2023 року (за даними Міністерства соціальної політики України) фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у цінах червня 2023 року становив 8 442 грн.
Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму у 2024 році встановлено за цінами листопаду 2016 року:
• для дітей віком до 6 років — 2563 гривні;
• для дітей віком від 6 до 18 років — 3196 гривень;
• для працездатних осіб — 3028 гривень;
• для осіб, які втратили працездатність, — 2361 гривня.
Тобто встановлений ВР прожитковий мінімум в цінах 2024 року не покриває розмір харчового кошику, а оплата комунальних послуг у Прожитковому мінімумі 2024 навіть не передбачена.
Невиконання Кабінетом Міністрів України Конституції і законів України призвело до того, що Кабінетом Міністрів України не встановлено ціни і тарифи на водопостачання, теплопостачання, газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання та утримання ліфтів які є складовою вартісної величини Прожиткового мінімуму.
Не встановлення Кабінетом Міністрів України Прожиткового мінімуму з врахуванням реальних цін на водопостачання, теплопостачання, газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання та утримання ліфтів призвело до встановлення заниженого в рази розміру Прожиткового мінімуму в ЗУ «Про Державний бюджет України» на 2015-2024 роки і унеможливило оплату житлово-комунальних послуг.
За реальними цінами січня 2022 р. перед війною для осіб, які втратили працездатність фактичний прожитковий мінімум складав 3962,00 грн.. Вартість житлово-комунальних послуг складала 22,2%, тобто 880,45 грн.. Вартість продуктів харчування складала 1918,44 грн., Вартість непродовольчих товарів 648,35 грн.. Побутові послуги, послуги зв'язку, послуги культури 514.76 грн..
В ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2022 р. прожитковий мінімум Верховна Рада затвердила в розмірі 1934 гривні. Тобто прожитковий мінімум в для осіб, які втратили працездатність було встановлено в розмірі вартості продуктів харчування. Згідно цієї арифметики пенсіонер отримував кошти тільки на мінімальний набір продуктів, щоб не померти з голоду. Виникає питання, як можна вимагати від осіб, які втратили працездатність оплачувати житлово-комунальні послуги. Де таким пенсіонерам (інвалідам, малозабезпеченим) брати кошти на непродовольчі товари, на медичне обслуговування, на ліки, на побутові послуги, на мобільний Інтернет для «Дії», на послуги культури?
Занижений в рази розмір Прожиткового мінімуму не надає забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Це системне порушення Кабінетом Міністрів України Конституції і законів України призвело до неможливості більшості громадян України оплачувати комунальні послуги, зокрема за водопостачання, теплопостачання, газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання та утримання ліфтів які є складовою вартісної величини Прожиткового мінімуму.
Рішенням Конституційного Суду України 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 у Справі про посилений соціальний захист військовослужбовців № 3-192/2020(465/20) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-22#Text установлено: «2.2. … Крім того, Конституційний Суд України акцентував, що право громадян на соціальний захист є комплексним, його зміст визначають як Конституція, так і закони України; водночас інші складові елементи права на соціальний захист, не конкретизовані в частині першій статті 46 Основного Закону України або в інших його статтях, визначає Верховна Рада України шляхом ухвалення законів, тому вона може змінити, скасувати або поновити їх при формуванні соціальної політики держави за умови дотримання конституційних норм та принципів (абзаци другий, четвертий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 7 листопада 2018 року № 9-р/2018).
2.3. Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України верховенство права є одним із засадничих конституційних принципів, який означає, зокрема, те, що Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти мають ухвалюватись на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).
Конституційний Суд України наголосив, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2019 року № 6-р/2019)»
Мотивувальною частиною Рішення Конституційного Суду України 22 березня 2023 року № 3-р(II)/2023 Справа № 3-98/2022(227/22) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-23#Text встановлено: «2.2. Конституційний Суд України, утверджуючи засадничий конституційний принцип соціальної держави, зазначав, що:
- „у державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини“ (друге речення абзацу першого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018);
- «принцип соціальної держави (стаття 1 Конституції України) втілено у приписах частини четвертої статті 13 Основного Закону України („держава забезпечує <...> соціальну спрямованість економіки“) та в його приписах, що гарантують соціальні права людини, зокрема право на соціальний захист (частина перша статті 46)» [абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022].
У соціальній державі людська гідність є стрижнем формування державою соціальної політики, яка має здійснюватися задля убезпечення людини від бідності та гарантування їй у зв’язку з цим базового соціального захисту, мінімальним стандартом якого є прожитковий мінімум, що має реально забезпечувати людині достатній і гідний рівень життя»
Підпунктом 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 березня 2023 року № 3-р(II)/2023 у справі за конституційною скаргою Лазуренка Ігоря Олександровича https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-23#Text щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзаців четвертого, п’ятого частини другої статті 70 Закону України „Про виконавче провадження“, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ (щодо гарантованості пенсії, що є основним джерелом існування, не нижче прожиткового мінімуму)» установлено: «2.2. Конституційний Суд України, утверджуючи засадничий конституційний принцип соціальної держави, зазначав, що:
– „у державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини“ (друге речення абзацу першого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018);
˂…˃ У соціальній державі людська гідність є стрижнем формування державою соціальної політики, яка має здійснюватися задля убезпечення людини від бідності та гарантування їй у зв’язку з цим базового соціального захисту, мінімальним стандартом якого є прожитковий мінімум, що має реально забезпечувати людині достатній і гідний рівень життя.
Конституційний Суд України наголошував, що „обов’язковою складовою людської гідності є доступ людини до мінімальних соціальних благ, здатних забезпечити їй достатній і гідний життєвий рівень. Верховна Рада України, формуючи соціальну політику держави, повинна гарантувати ефективну реалізацію права на повагу до людської гідності, зокрема, шляхом забезпечення пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги для осіб, які потребують соціального захисту“ (друге, третє речення абзацу четвертого пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 7 листопада 2018 року № 9-р/2018); „людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване статтею 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав“ (перше речення абзацу шостого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
З огляду на наведене Конституційний Суд України вважає, що відповідно до приписів статей 1, 3, 8, 21, 28, 46, 48, пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України у їх взаємозв’язку соціальна держава відповідальна за захист людської гідності, забезпечення достатнього і гідного рівня життя людини та задля цього зобов’язана створювати належні та дієві національні юридичні механізми реалізації конституційних прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень для неї і її сім’ї, зокрема, гарантувати в повному обсязі на законодавчому рівні прожитковий мінімум як мінімальний стандарт базового соціального захисту людини від бідності, який є непорушним і належить до складників сутнісного змісту вказаних конституційних прав у соціальній державі, оскільки спрямований на задоволення ключових потреб людини для гідного і достатнього рівня її життя. Людську гідність буде заперечено, якщо держава не забезпечить людині принаймні мінімальних соціальних вигод».
Відповідно до абзацу першого ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Затверджується прожитковий мінімум Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік відповідно до абзацу третього ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад встановлюють тарифи щодо оплати житлово-комунальних послуг, які надаються підприємствами комунальної власності, та погоджують вказані тарифи з підприємствами, які не належать до комунальної власності, а затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги органи місцевого самоврядування.
Згідно ч.4 ст.3 Закону України «Про прожитковий мінімум» до прожиткового мінімуму включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охорони здоров'я та інші. Основними принципами формування набору послуг є: «визначення житлово-комунальних послуг (по водопостачанню, теплопостачанню, газопостачанню, електропостачанню, водовідведенню, утриманню та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбиранню, утриманню ліфтів) виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг».
Виникає колізія.
Якщо Кабінетом Міністрів України встановлюється тарифи і нормативи житлово-комунальних послуг у складі прожиткового мінімуму, а Верховною Радою України затверджується прожитковий мінімум до якого включено розмір витрат на житлово-комунальні послуги за цінами, якими забезпечується гідний рівень життя людини, то про яке встановлення тарифів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад щодо оплати житлово-комунальних послуг може йти мова?
«Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками» встановлено ст.24 Конституції України.
Ціна на водопостачання, теплопостачання, газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, утриманню ліфтів для всіх категорій громадян є однаковою і не може бути різною. Різниця ціни може залежати виключно від регіону доставки. Біля АЕС ціна електроенергії має бути нижче ніж за 500 км доставки.
Згідно вимог ст.19, ст.46, ст.48, ст.116 Конституції України, ЗУ «Про прожитковий мінімум», Господарського кодексу України, ЗУ «Про ціни і ціноутворення», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» НОРМАТИВИ, ТАРИФИ І ЦІНИ НА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ МАЮТЬ ВСТАНОВЛЮВАТИСЯ ВИКЛЮЧНО КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ та ЗАТВЕРДЖУВАТИСЯ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ ОСКІЛЬКИ ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ НА ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ Є ОБОВЯЗКОМ ДЕРЖАВИ, А НЕ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ.
Стаття 6 ЗУ «Про прожитковий мінімум» встановила: «Відповідальність за порушення законодавства про прожитковий мінімум
Посадові особи, винні у порушенні законодавства про прожитковий мінімум, несуть відповідальність згідно з законами».
Посадовими особами які винні у порушенні ст.1, ст.3, ст.8, ст.19, ст.21, ст.28, ст.46, ст.48, ст.64, ст.116 Конституції України, ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ «Про державні соціальні стандарти. Закону України «Про прожитковий мінімум», Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» є Прем’єр-Міністри України:
Віктор Ющенко
Анатолій Кінах
Віктор Янукович
Микола Азаров
Юлія Тимошенко
Юрій Єхануров
Сергій Арбузов
А.Яценюк,
В. Гройсман,
О.Гончарук,
Д.Шмигаль.
Посадовими особами які винні у порушенні Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет» є Прем’єр-Міністри України:
Леонід Кучма
Юхим Звягільський
Віталій Масол
Євген Марчук
Павло Лазаренко
Василь Дурдинець
Валерій Пустовойтенко
Віктор Ющенко
Анатолій Кінах
Віктор Янукович
Микола Азаров
Юлія Тимошенко
Юрій Єхануров
Сергій Арбузов
А.Яценюк,
В. Гройсман,
О.Гончарук,
Д.Шмигаль.
Всі претензії до громадян, дохід яких не дозволяє оплачувати комунальні послуги, зокрема за водопостачання, теплопостачання, газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання та утримання ліфтів мають бути перенаправлені до осіб які винні у порушенні у порушенні ст.1, ст.3, ст.8, ст.19, ст.21, ст.28, ст.46, ст.48, ст.64, ст.116 Конституції України, ЗУ «Про прожитковий мінімум», Закону України «Про прожитковий мінімум», Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Українська
Рашистский
